Проєкт ЄС “Право-Justice” провів круглий стіл щодо впливу санкційної політики України на процедури банкрутства та виконавче провадження

15 грудня Проєкт ЄС “Право-Justice” провів круглий стіл “Націоналізація активів країни-агресора та санкційні обмеження: вплив на процедури банкрутства і виконавче провадження”. До участі в заході долучились народні депутати, представники Міністерства юстиції України, НАЗК, АРМА, Незалежної асоціації банків України, НААКУ, АПВУ, адвокати.

Захід розпочався з вітального слова Ірини Жаронкіної, керівниці компоненту з питань захисту прав власності та виконання Проєкту ЄС “Право-Justice”.

“За наявною інформацією на сьогодні в Україні діють близько 20 тисяч компаній, в яких кінцевими бенефіціарами або засновниками є громадяни Росії та Білорусії. Лише невелика частка таких компанії знаходиться або під санкціями, або до них застосовувались механізми націоналізації, конфіскації. На сьогодні всіх хвилюють правові наслідки цих механізмів і процедур, хвилює питання їх оскарження та яким чином можна буде використовувати майно цих компаній і держави РФ для компенсації збитків, які зазнала і продовжує зазнавати наша держава, громадяни”, - сказала Ірина Жаронкіна.

Далі слово взяв Олексій Мовчан, народний депутат, представник Комітету Верховної Ради України з питань економічного розвитку. Він розповів про плани та напрацювання парламентарів щодо подальшого вдосконалення чинного санкційного законодавства. Парламентар повідомив, що народні обранці окреслили “три стріми” по націоналізації активів РФ: суверенні активи; активи підсанкційних осіб, які безпосередньо брали участь в підбурюванні до збройної агресії (окремих олігархів); активи осіб, по яким не доведено, що вони брали участь в підбурюванні до збройної агресії проти України чи приймали відповідні законодавчі рішення, але вони є резидентами РФ і мають певний негативний вплив через свої активи на ситуацію в Україні.

“Аналізуючи чинне санкційне законодавство, ми прийшли до декількох висновків. Перший – примусова реалізація санкційних активів має бути застосована саме після рішення ВАКСУ. Виписуємо чіткі механізми в законопроєкті. Другий – потрібно посилювати інституційну спроможність АРМА і активність щодо пошуку активів. Третє – запровадження інструментів щодо прозорого визначення управителя та проведення прозорої реалізації конфіскованих активів. Після конфіскації такі активи відразу потрібно продавати. Державі не потрібні численні автівки чи маєтки підсанкційних осіб. Державі потрібні кошти, виручені від їх реалізації”, - сказав Олексій Мовчан.

У своєму виступі Олександр Олійник, директор Директорату правосуддя та кримінальної юстиції розповів, що з 2014 року національні суди винесли понад 150 рішень про відшкодування шкоди з РФ. Вони всі набули законної сили і перебувають на виконанні. Але ці рішення на даному етапі не можна виконати, оскільки Росія як держава користується судовим імунітетом.

“Міжнародне право не було готове до такого кричущого нехтування всіма принципами юриспруденції. Тому наразі виник певний правовий вакуум, як знайти механізм, щоб ефективно виконати ці рішення”, - сказав Олександр Олійник. Він додав, що вже понад рік Міністерство юстиції аналізує міжнародний досвід, судову практику іноземних та міжнародних судів, вивчає думки провідних українських науковців та практиків щодо питання примусового виконання судових рішень у справах, де відповідачем є Російська Федерація.

“Ми провели моніторинг щодо даного питання і підготували звіт, в якому запропонувати 4 варіанти стягнення на користь стягувачів понесених ними збитків, завданих Російською Федерацією. Прописали ризики, які бачимо в кожному конкретному варіанті. Узгоджуємо з Мінюстом, якому з варіантів надати перевагу”, - розповів Олександр Олійник і додав, що презентація звіту запланована попередньо на кінець січня- лютий 2023 року.

Про практичні аспекти впровадження санкційної політики, зокрема, в справах про банкрутство, розповіла Ірина Сербін, керівниця управління в Департаменті санкційної політики Міністерства юстиції України.

“Санкційна політика держави в першу чергу націлена на те, щоб захистити національні інтереси та не нашкодити економіці”, - сказала Ірина Сербін. За її словами, доцільно було б створити єдиний офіційний реєстр підсанційних осіб та забезпечити обмін інформацією з іншими державними реєстрами. Також вона озвучила думку, що регулятор має напрацювати для арбітражних керуючих, державних і приватних виконавців загальне роз’яснення щодо їхніх дій в контексті дотримання профільного й санкційного законодавства.

“Але варто розуміти, що по кожній окремій справі, наприклад щодо дій арбітражних керуючих, крапки над “і” має розставляти господарський суд, який регулює відповідні спірні відносини”, - додала Ірина Сербін. В подальшому така судова практика могла б братися до уваги парламентарями при внесенні змін до законодавства.

На необхідність прораховувати наслідки в разі помилок при здійсненні санкційної політики держави акцентував увагу в своєму виступі Сергій Демченко, народний депутат, представник Комітету Верховної Ради України з питань правової політики.

“Необхідно вже зараз думати про можливі наслідки оскарження тих чи інших процедур щодо активів осіб, до яких застосовані санкції, в національних судах, і в тому числі в ЄСПЛ. Потрібно подумати над відповіддю на питання: як будуть стягуватись з держави збитки внаслідок помилок при швидкій реалізації санкційного майна?” - озвучив проблемне питання Сергій Демченко.

Андрій Пасічник, керівник управління проведення повних перевірок НАЗК розповів про потенційні ризики застосування окремих існуючих санкційних механізмів – згідно закону про націоналізацію майна країни-агресора та в рамках Кримінального процесуального кодексу України. У той же час відзначив, що санкційний механізм, передбачений в законі “Про санкції” - найбільш збалансований варіант.

“Він враховує практику ЄСПЛ та не суперечить нашому законодавству. Є підстави вважати, що рішення ВАКСУ, які зараз приймаються і будуть прийматись, мають високі шанси встояти в ЄСПЛ у разі їх оскарження. Звичайно, його можна і варто вдосконалювати в частині строків давності, розгляду справи, доказовістю”, - сказав Андрій Пасічник. Також він порадив законодавцям при напрацюванні змін до закону “Про санкції” передбачити механізм, який би обмежував можливість розміщувати корпоративні права проданого санкційного підприємства в тих юрисдикціях, які не надають інформацію про власника майна.

Т.в.о. Голови АРМА Дмитро Жоравович у своєму виступі розповів про законодавчі ініціативи АРМА в умовах воєнного стану – ті, які вже реалізовані і, які перебувають в процесі реалізації. Детально розповів про законопроект №8184, який має дозволити АРМА більш ефективно здійснювати управління корпоративними правами у тих випадках, коли кінцевими бенефіціарними власниками корпоративних прав є громадяни Росії або Білорусі.

“АРМА під час війни уповноважене управляти не тільки активами у рамках кримінальних проваджень, але й у межах санкційного механізму. Наразі відповідні норми є в законі про санкції, однак відсутні у нашому спеціальному законі про АРМА. Відтак, існує потреба синхронізації законодавства з паралельною конкретизацією наших повноважень”, – відзначив Дмитро Жоравович.

Про труднощі, з якими стикаються представники банківської спільноти під час реалізації санкційної політики держави розповіла Олена Коробкова, Голова Ради НАБУ. Вона повідомила, що НАБУ звернулася до Уряду щодо необхідності часткового розблокування реалізації майна, призупиненої Постановою 187 “Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв’язку з військовою агресією”.

“Склалася ситуація, за якої банки України, зокрема, державні, розпочавши процедуру стягнення заборгованості, не можуть задовольнити свої вимоги за рахунок майна, що належать особам, пов’язаним з державою-агресором. Боляче мали зробити державі-агресору, а зробили банківській системі України”, - сказала Коробкова і повідомила, які зміни до згаданої постанови запропонувала внести НАБУ.

Владислав Філатов, директор Департаменту з питань банкрутства Міністерства юстиції України розповів, що на сьогодні йде дискусія, що робити з майном боржника в справах про банкрутство, коли від збройної агресії постраждав власне боржник.

“Озвучуються різні концепції, але єдина позиція ще ненапрацьована”, - сказав Владислав Філатов.

Тезу про те, що не варто запроваджувати додаткові мораторії і зупиняти процедури банкрутства озвучив Олександр Бондарчук, голова НААКУ.

Олена Волянська, національна експертка Проєкту ЄС “Право-Justice”, висвітлила проблемні аспекти застосування санкційного законодавства, мораторіїв та націоналізації у процедурах банкрутства, учасниками яких є особи, пов’язані з РФ та представила судову практику з даного питання.

Віталій Чепурний, голова АПВУ, звернув увагу учасників круглого столу на те, що сьогодні законом “Про виконавче провадження” не врегульовано питання, які дії слід вчинити виконавцю в разі пред’явлення до примусового виконання виконавчих документів або відкритих виконавчих проваджень, в яких боржником або стягувачем є підсанкційні особи.

“Є низка питань, які потребують уточнення. Наприклад, хто має закривати виконавче провадження, якщо рішення суду не можна виконати через санкційні обмеження? Чи перераховувати стягнуті виконавцем кошти на рахунок стягувача-особи, щодо якої запроваджені санкції?” - зауважив Віталій Чепурний.